Сивий Олександр Анатолійович
Вшанували пам’ять 12 разів

Сивий Олександр Анатолійович

1991-2014
Дата народження:
03-01-1991
Дата смерті:
29-08-2014
Місце життя (народження):
Волинська область, Луцький район, Луцьк
Фах:
Фельдшер
Обставини загибелі:
Виходячи разом з побратимами з “Іловайського котла” через так званий гуманітарний коридор, був розстріляний ворогом.
Нагороди:
Почесний громадянин Луцького району Волинської області посмертно, Нагороджений посмертно орденом “За мужність” III ступеня

Біографія Героя

Народився 3-го січня 1991 року в м. Луцьк Волинської області. Українець. Мешкав у селі Лище Луцького району, де закінчив 9 класів місцевої школи. У 2011 році закінчив Луцький базовий медичний коледж за спеціалізацією “лікувальна справа”. Працював в охороні Північного ринку в Луцьку. З 2014 року добровольцев вступив до лав захисників України, служив фельдшером медичного пункту роти патрульної служби міліції особливого призначення “Світязь”.  Військове звання -  рядовий  міліції, позивний “ДОК”. Брав участь у боях, що точилися поміж селами Новокатеринівка та Горбатенко, що  у Старобешівському районі Донецької області. 29 серпня 2014 року, виходячи разом з побратимами з “Іловайського котла” через так званий гуманітарний коридор, був розстріляний ворогом. Деякий час вважався зниклим безвісти. 2 вересня 2014 тіла 88 полеглих бійців були  привезені до моргу Запоріжжя. Як невпізнаний боєць був тимчасово похований на міському цвинтарі. 27 грудня 2014 року Сивий Олександр був перепохований на кладовищі села Боратин Луцького району Волинської області. 

Залишились мати і сестра. 

За спогадами друзів, Сашко крім улубленої справи - вчителювання, захоплювався туризмом, любив спорт, представляв команду з футболу села Лище на регіональних змаганнях.

Із спогадів побратимів: “Фельдшер Олександр Сивий (“Док”), виносячи поранених, не зважав на кулеметні черги чи минометні обстріли, рятуючи життя. Був сміливим і відважним у бою”. ”Брав участь у боях за Іловайськ.  Під час одного з наступів терористів заспівав пісню “Лента за лентою”, чим розрядив гнітючу атмосферу. Атака була відбита”. Із спогадів Андрія Рабомізо: “Док” був хлопчина худорлявий. Мені запам’яталося, що він завжди був усміхненим. Спершу, коли прийшов, його наші командири спитали: “У нас є хлопці 100-150 кг. Як ти будеш виконувати обов’язки?” А він каже до мене: “От ляжте”. Я ліг, він мене з легкістю взяв і підняв. “Хлопці, у разі чого, я вас винесу з поля бою”. І ми всі тоді зрозуміли, що це людина, яка не кине нас ніколи”.

Сивий Олександр - Почесний громадянин Луцького району Волинської  області (25 березня 2015; посмертно). Нагороджений посмертно орденом “За мужність”111 ступеня (9 квітня 2015). У Луцькому базовому медичному коледжі  відкрито пам’ятну дошку честі Олександра Сивого (5 травня 2016). Портрет героя на Меморіалі “Стіна пам’яті полеглих за Україну” в Києві (секція 4, ряд 2, місце 7).

Вічна  Пам’ять та Шана Герою!