Котюк Володимир Сергійович

2 вересня 2025 року в селі В’язівок Павлоградського району Дніпропетровської області, під час виконання бойового завдання, у дорожньо-транспортній пригоді загинув сержант, бойовий медик, санінструктор Котюк Володимир Сергійович — позивний «ДОК».

Володимир народився у селі Боровичі Маневицького району Волинської області.

Освіта: середня-спеціальна. Навчався у Боровичівській ЗОШ та Ківерцівському фаховому медичному коледжі, здобув фах акушера.

Працював у Маневицькому ЦПМСД (с. Велика Осниця) та Рожищенському ЦПМСД (с. Оленівка) завідувачем фельдшерсько-акушерських пунктів. Деякий час займався будівництвом.

З 2022 року — у лавах захисників України. Увесь час перебував у зоні бойових дій на різних посадах:

2022–2023 рр. — солдат мінометного взводу, бойовий медик Другого окремого стрілецького батальйону.

2023–2024 рр. — молодший сержант, санінструктор того ж батальйону. 

2024–2025 рр. — сержант, санінструктор 68 ОЄБР ім. Олекси Довбуша.

Його служба відзначена нагородами:

• Нагрудний знак «Ветеран війни» (09.06.2023)
• Почесна відзнака командира батальйону (21.08.2023)
• «Хрест воїна-єгеря» ІІІ ступеня (30.09.2024)
• Почесний нагрудний знак командувача Сухопутних військ ЗСУ «За службу» (15.07.2024)

Володимир був добрим, чуйним, справедливим і чесним. Завжди усміхненим та веселим, впевненим у собі, мудрим і поміркованим. Любив подорожувати, майструвати, створювати власноруч. Мріяв об’їхати світ, збудувати дім, виховати дітей у Вільній та Незалежній Україні.

Одружений, дітей не було. Удовою стала його дружина Котюк Діна Іванівна – відома у Луцьку лікарка. Оплакує сина його мама – Шепелюк Тамара Федорівна, батько Котюк Сергій Володимирович – помер у 2014 році.

Володимир віддано служив своїй країні, рятуючи життя побратимів на передовій. Його професіоналізм, мужність та людяність були прикладом для багатьох. Він завжди залишався поруч там, де було найважче, виконуючи свій обов’язок із честю та гідністю.

Обставини загибелі воїна трагічні — дорожньо-транспортна пригода сталася під час виконання бойового завдання. Його життя обірвалося несподівано, але пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях рідних, друзів та побратимів.

Чорна хустина смутку накрила громаду, бо його життя обірвалося надто рано. Вулиці, якими йшов траурний кортеж, сповнилися скорботною тишею. Люди різного віку ставали на коліна, схиляли голови, щоб віддати останню шану Захисникові. Тіло полеглого Героя проводжали в останню дорогу родина, друзі, побратими, представники влади та небайдужі жителі громади. Відспівали воїна у кафедральному соборі Святої Трійці в Луцьку. 

Поховання відбулося 09.09.2025 року в селі Боровичі, де він народився і виріс. Тут, серед рідних краєвидів, Володимир знайшов свій останній спочинок.

Про сержанта, бойового медика, санінструктора Котюка Володимира Сергійовича, позивний «ДОК» згадують його побратими:

Володимир Остах (в.о. началика медичного пункту батальйона): 

«Для мене він назавжди залишився товаришем, якому я міг би довірити все що завгодно, навіть власне життя. Завжди підтримка завжди допомога. Йому не потрібно було нарізати задач - він їх сам бачив і вирішував. Ми з ним були як одне ціле як Інь і Янь. Я строгий - він добряк. Разом ми могли гори звернути. Мені його дуже не вистачає.»

Сергій Гущик: 

«ВОЛОДИМИР позивний"ДОК"... Про цю людину можна не один аркуш списати. Світлий, життєрадісний, завжди усміхнений і позитивний(навіть в екстремальних ситуаціях) - наш Вовка. Людина з великою букви і фахівець медичної справи. Коли піхотинців з ротації привозили з передової їх планово відправляли до медиків, навіть якщо піхотинець не був поранений, то його хронічні захворювання загострювалися, не кажучи про простуди і тд. і тп. В цих піхотинців в очах був відчай, але коли вони попадали до нашого Вовки на прийом, вони відчували себе потрібними, а не покинутими. Володимир відносився до кожного хворого, як до свого рідного: завжди підбадьорить, розсмішить, поставить правильний діагноз і лікування. Це не враховуючи мед.еваків, не одного бійця  Вовчик витягнув з обіймів смерті...(

Особисто для мене це людина з Великої букви - сансей!!!

Весь наш підрозділ ішов до Вовки за порадою, бо знали, що Котюк не відмовить. Сміливий оптиміст і людина з серцем завбільшки з ангар, максимально не конфліктна і розсудлива Людина. Мій ДРУГ, але він вже не з нами, він в кращому світі, і кожен з нас, як військовий так і цивільний повинен пам'ятати кожного полеглого воїна.

Слава на вічно нашому Вовчику, Світла Пам'ять і вічний спокій....

З повагою і скорботою, його побратим "Турист"

Майя Москвич: 

«Не хочеться вірити 💔 з усього нашого медичного відділення ОСБ2, Котюк як на мене був кращим з нас. Знате є така людина а колективі, яка завжди згладжує конфлікти, додає затишку і спокою і без якої всі би перегризлися.  Володя був таким. Крім професіоналізму, він був Людиною. Дуже шкода…. Не хочеться вірити…»

Спогади рідних і друзів пронизані світлими спогадами і, водночас, болем втрати.

Дружина Діна Котюк:  

З моїх обіймів смерть вирвала тебе - 
Немов цепами прикута я до скелі!
Без поцілунків, але із горем ми тепер
Іду в пекельній і пекучій я пустелі.

Все зупинилось, порожнеча і безодня:
Без тебе певно світла вже нема,
Незнаю я - чи дихаю сьогодні...
Ще ж скільки горя принесе війна?

Ще скільки сліз пролито нами буде? 
Та знаю я, що в серці ти моїм - 
До мого подиху останнього пробудеш. 
Любов сильніше смерті - кричатиму усім!

Анатолій та Іванка Здрилюки (друзі): 

«Це був справжній друг. Завжди веселий, харизматичний і безстрашний. Умів завжди допомогти та порадити, а наші подорожі з ним сповнені приємними емоціями. З легкістю погоджувався на будь-яку авантюру. Завжди будемо пам'ятати його веселим та щирим.»

Шевчук Андрій та Галина (друзі):

«Наш дорогий друг, Котюк Володимир, назавжди залишиться у серцях родини Шевчук. Для Галини, Андрія та їхньої донечки Маргарити він був не лише близькою людиною, а й щирим захисником, який дарував відчуття безпеки, сили та підтримки.

Його доброзичливість, постійна усмішка й щире серце робили Володимира особливим. Він умів підбадьорити у важку хвилину, подарувати промінь радості тоді, коли це було найпотрібніше. Справжній весельчак і світла людина, він щедро ділився своїм теплом із кожним, хто його знав.

Для маленької Маргарити він залишився прикладом справжнього друга й захисника, який завжди знаходив час на усмішку, добрі слова та щиру увагу. Особливе місце в серці займуть подарунки від нього — цінні й пам’ятні символи його любові.

Світла пам'ять про Володимира житиме у спогадах, у щирих усмішках та у серцях усіх, хто мав щастя бути поряд із ним. Він залишив по собі приклад людяності, щирості й доброти, що ніколи не зітреться.»

СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!
ПОДЯКА, ЧЕСТЬ І ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ!

Виділений текст взято з офіційного сайту Волинських новин: https://www.volynnews.com/news/all/na-viyni-zahynuv-viyskovyy-z-volyni-volodymyr-kotiuk/ https://www.volynnews.com/news/all/na-volyni-poproshchalysia-z-viyskovym-volodymyrom-kotiukom/