Тарасюк Олексій Васильович

29 серпня 2014 року, під час виходу з оточення в Іловайську Донецької області, отримавши множинні осколкові поранення, загинув старший солдат, санітарний інструктор-радіотелефоніст Тарасюк Олексій Васильович. 

Народився у місті Ковелі (за деякими джерелами – у селі Рудка-Миринська). Навчався у Ковельській ЗОШ № 5.

З дитинства вирізнявся добротою та щирістю. Його покликанням було лікувати й допомагати людям, тому він здобув освіту у Ковельському медичному коледжі, отримавши фах фельдшера. Молодий, сповнений сил і мрій, він прагнув бути корисним суспільству, рятувати життя, дарувати надію.

У 2014 році, коли війна прийшла на українську землю, Олексій став до лав Збройних Сил України за призовом. Служив у 51-й механізованій бригаді.

Його військова спеціальність – санітарний інструктор-радіотелефоніст, а військове звання – старший солдат.

На полі бою він був не лише воїном, а й рятівником – тим, хто під вогнем витягував поранених, хто останнім залишав позиції, аби переконатися, що побратими живі.

Разом із підрозділом брав участь у боях під Іловайськом. Перед початком боїв за Іловайськ був у відпустці й попри прохання рідних її не продовжив, а повернувся до військової частини. 29 серпня 2014 року боєць загинув під час обстрілу українських військовиків, що виходили з оточення так званим «зеленим коридором» біля села Новокатеринівка Старобешівського району. 

Його життя обірвалося у 24 роки – у розквіті сил, коли ще стільки мрій і планів чекали на здійснення.

Того дня разом із ним загинули сотні українських воїнів. Іловайськ став символом трагедії та незламності.

Спочатку тіло Олексія Тарасюка разом із тілами ще 87 невпізнаних полеглих українських солдатів. 2 вересня 2014 року було вивезене з-під Іловайська до Запоріжжя, деякий час воїн вважався зниклим безвісти. Пізніше Олексія Тарасюка упізнала дружина в морзі, але мати й сестра полеглого тривалий час не визнавали факту загибелі Олексія.

7 вересня 2014 року Олексія поховали на Алеї Героїв Ковельського міського кладовища. Його могила стала місцем скорботи й шани, куди приходять рідні, друзі, побратими та вдячні земляки.

Нагороди та визнання:

• 4 червня 2015 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
• 29 липня 2021 року рішенням Ковельської міської ради йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля» (посмертно).

У Олексія залишилися дружина та маленька донька, які втратили чоловіка й батька, але зберегли його пам’ять у серцях. Для них він назавжди залишиться світлом, яке не згасає.

Увічнення пам’яті

Його ім’я викарбуване на меморіальній дошці, увічнене на банері та стелі пам’яті у місті Ковелі. 

22 травня 2015 року, в річницю бою під Волновахою, у Ковелі урочисто відкрито пам'ятну стелу на честь жителів міста й району, які загинули під час російсько-української війни.

Портрет на меморіалі "Стіна пам'яті полеглих за Україну" у Києві: секція 3, ряд 4, місце 32. 

Ковельська міська рада ухвалила рішення присвоїти новозбудованій вулиці в районі вулиці Зерова ім'я Олексія Тарасюка.

Олексій Тарасюк прожив лише 24 роки, але його подвиг і смерть стали частиною великої історії боротьби українського народу. Він загинув, рятуючи інших, і цим увійшов у безсмертя.

Це нагадування кожному: свобода має високу ціну, і вона оплачена життями найкращих синів України.

Вічна слава Захиснику України!

Виділений текст взято з кількох джерел: Вікіпедії, сайту Книги пам’яті полеглих за Україну: https://iremember.org.ua/tarasiuk-oleksii-vasylovych