Матвєєв Сергій Олександрович

27 жовтня 2022 року на фронті загинув асистент кафедри госпітальної хірургії Запорізького державного медичного університету, кандидат медичних наук, лікар-кардіохірург Запорізької обласної клінічної лікарні Сергій Матвєєв.

22 жовтня 2022 року під час надання медичної допомоги солдату, Сергій Матвєєв був тяжко поранений. Поранення виявилось несумісне з життям, хоча його колеги-лікарі намагалися зробити все можливе Сергій помер так і не приходячи до тями. 

6 травня 2022 Сергій Матвєєв одним із перших пішов на фронт добровольцем, бо не міг залишатися осторонь. Добрий, щирий, усміхнений – саме таким його всі запам’ятали. В його очах завжди був спокій та впевненість, а в словах та діях –  допомога та підтримка.

Сергій був прекрасним коллегою, наставником для студентів та молодих медиків, справжнім професіоналом – лікарем, який дарував надію своїм пацієнтам. За короткий час перебування на війні він встиг врятувати життя сотням воїнів, бо любив людей, Батьківщину, свою професію…

Сергій Матвєєв наполегливо та цілеспрямовано йшов до професії кардіохірурга.

У 1997 році після закінчення загальноосвітньої школи №1 у смт. Веселе Веселівського району, Запорізької області, де він народився, Сергій вступає до Мелітопольського медучилища, яке закінчує у 2001 році з відзнакою та вже у березні цього ж року і до серпня 2003 року працює фельдшером швидкої медичної допомоги у Великобілозерській центральній районній лікарні (ЦРЛ) та готується до вступу в  медуніверситет. 

У 2009 році закінчує навчання, також з відзнакою, у Запорізькому державному медико-фармацевтичному університеті. Під час навчання був учасником та переможцем численних всеукраїнських студентських олімпіад, виборював призові місця.  Мав звання «Студент-староста року» та за особливі успіхи у навчанні отримував стипендію від міського голови м. Запоріжжя.

На базі Запорізької обласної клінічної лікарні Сергій блискуче пройшов інтернатуру і в 2012 році отримав сертифікат лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Хірургія», після чого почав працювати лікарем-хірургом у Нововасилівській районній лікарні.

Потім – два роки ординатури у ЗДМФУ (з вересня 2012 по серпень 2014), там же він вступає до аспірантури на кафедру госпітальної хірургії і у 2018 році захищає кандидатську дисертацію на тему «Тромболітична терапія в лікуванні тромбоемболії легеневої артерії».

З вересня 2014 року і до початку війни Сергій Матвєєв працював серцево-судинним лікарем-хірургом для надання цілодобової невідкладної медичної допомоги у відділенні кардіохірургії КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР та одночасно викладачем-асистентом у ЗДМФУ.

Був блискучим фахівцем і свій досвід та знання охоче передавав українським та іноземним студентам Запорізького державного медичного університету, вільно володів англійською мовою. Сергій Олександрович вів практичні заняття, розробляв методичні матеріали, створив навчальний онлайн-курс для самостійної роботи студентів шостого курсу.

Сергій Матвєєв також займався науковою роботою, був автором кількох десятків наукових статей, брав участь у роботі численних симпозіумів та конгресів. 

Друзі, колеги, пацієнти, студенти  – всі ставилися до нього з великою повагою.

До останнього подиху поряд із пораненим Сергієм була його дружина Аліна, яка міцно тримала його за руку, сподіваючись, що він відкриє очі… Вони познайомились ще у студентському гуртожитку та побралися у 2013 році. Аліна також вчилася на лікаря, а через чотири роки народила Сергію доньку Вікторію. Сергій дуже пишався своїми красунями, а родина для нього була великим скарбом.

25 жовтня 2022 Аліна Матвєєва отримала звістку про поранення Сергія, що він перебуває у Харківському військовому госпіталі з 22 жовтня.

Спогади дружини:

 «Сергей пошел на войну полгода назад, хотел уйти сразу в первый день, но я его не отпустила. Он очень порядочный и честный человек, спокоен, уравновешен, всегда все делал по-правильному, по совести, поэтому не мог смириться с тем, что в стране война, а он не фронте… и ушел, я была против, ведь у нас есть дочь Викуся, которой через месяц будет 5 лет и у меня было плохое предчувствие. Викуся очень сильно любит папу и постоянно говорила ему: «папа, я за тебя переживаю», а он в ответ: «не переживай, все будет хорошо, со мной ничего не произойдет». И то же самое говорил и мне, что врачи не на передовой и врачи не умирают».

«Врачи делали все возможное, я это знаю, я видела это и я благодарю их. Но, даже самые лучшие врачи и лучшее лекарство не всесильны, к сожалению. 27 октября он дождался меня, и когда я была у него, начали снижаться показатели работы жизненно важных органов, аппарат начал пищать, меня попросили выйти, а потом сообщили, что его не стало. Это больно, мы с ним с 2011 года. Он очень сильно любил меня, я это чувствовала всегда, а Вика была для него всем миром, у него всегда на первом плане была семья. Это все тяжело переживать, сердце болит за Викусю. Для нее папа — это все, я не могу передать, как она его любит, она очень хорошо рисует, и на рисунках она с папой, рядом мама и хомяк. Нет таких слов, чтобы описать эту боль».

У Facebook на сторінці Максима Кожем'яки – товариша і колеги загиблого Сергія Матвєєва читаємо:

 «І знову страшні новини. І знову опускаються руки і болить душа. Вже 8 місяців війни, здається, що вже звик до постійного стресу і горя, але мабуть ще довго не буде пройдений поріг страждань і болі, який відчуваєш, втрачаючи знайомих та друзів. Сьогодні від поранень загинув наш колега і добрий знайомий, Сергій Матвєєв, лікар-хірург, науковець, чемна і добра людина. Він добровольцем відправився боронити нашу землю, рятувати життя поранених бійців. І виконував свою справу до кінця. Ми втрачаємо найкращих… Сергій виконав свій обов’язок та поринув у Світле Воїнство наших небесних захисників. Дякую тобі за все, друже! Вічна Пам'ять і Пошана!»

Багато скорботних повідомлень було оприлюднено у ЗМІ про загибель Сергія Олександровича Матвєєва 42-річного кардіохірурга із Запоріжжя.

За Указом Президента України від 25 липня 2023 року № 447 Матвєєв Сергій Олександрович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Вічна пам’ять і слава українському воїну-медику, який захищав свою Батьківщину та кожного з нас. Ми пам’ятаємо тебе, Сергію!