Янюк Юрій Валеріанович

Народився 30 листопада 1969 року в с.Скобелка Горохівського району Волинської області. Українець. З 1977 року навчався у середній школі № 2 (тепер ліцей № 2) м. Володимир (Волинська область). Після 8-го класу  вступив до Ківерцівського медичного училища (Волинська область), отримавши по закінченню середню спеціальну освіту. У травні 1989 року був  призваний на військову службу. На той час Україна була ще в складі СРСР, тож служити  доводилось у різних куточках країни. Військову присягу склав у селищі Вапнярка Вінницької області, “учебку” проходив у москві, службу продовжив на аеродромі в місті Енгельс. За іронією долі, ось вже четвертий рік поспіль саме звідти злітають ворожі літаки і бомблять міста і села України. Медичний досвід почав набувати одразу після повернення з армії,  працюючи фельдшером

у 442-му  гвинтокрилому полку (с. Жовтневе Володимр-Волинського району Волинської області). Після розформування військової частини перевівся в артилерійський полк, де прослужив до 2002 року. Вродовж 12 років  працював лаборантом  санітарно-бактеріологічної лабораторії санітарно-епідеміологічної станції (м. Володимир Волинської області). У 2014-2020 роках - “медичний брат з фізіотерапії” стоматологічної поліклініки  там же. У лютому 2020 року  у складі  ПВЗ (польовий вузол зв’язку) виїхав у зону АТО, підписавши контракт з ОМБр. 14.

Повномасштабна війна застала Юрія Янюка в навчальному центрі Сухопутних війск ЗСУ  “Десна” імені князя Ярослава Мудрого  (Чернігівська область). Військова спеціальність - бойовий медик. З перших днів вторгнення   став на захист рідної землі. У квітні 2024 року переведений до 3-ої механізованої роти. Військове звання  - старший сержант, військове спеціальність - бойовий медик. Позивний “Док”. Перебував у місті Мар’їнка Покровського району Донецької області. Евакуював з поля бою десятки поранених побратимів, рятуючи їх життя. До останнього подиху був вірним військовій присязі та своєму обов’язку захищати Батьківщину. Виконуючи бойове завдання на Куп’янському напряму, загинув 9 червня 2024 року від поранення в голову. 12 червня 2024 року тіло захисника повернули на рідну Володимирщину, поховали його 13 червня з усіми військовими почестями на Алеї Слави (Федорівське кладовище, м. Володимир).

Залишились мати Марія Ярославівна та молодший брат Віталій. 

Із спогадів Марії Ярославівни: “Юра був тихим, скромним, неметушливим, добрим і турботливим сином. Він не любив зайвих слів, виконував будь-яку роботу і був переконаний, що справжнього чоловіка красить справа. Хлопець вів здоровий спосіб життя. Надавав перевагу спокійному відпочинку, любив прогулянки пішки. Коло його спілкувань складали  однодумці, з якими відчував себе комфортно.  Дуже багато читав, особливо історичну, військову літературу, в останні роки фантастику.

З дитинства захоплювався військовою технікою, багато про неї читав та колекціонував вирізки з журналів про технічні характеристики різних видів зброї: стрілецької, артилерійської, хімічної, біологічної. Цікавився ходом воєнних конфліктів, які відбувалися в світі на той час”, - розповіла мати. “Коли я поцікавилася у сина, що вони там їдять, відповів, що у нього з побратимами харчів вистачає, а на сусідніх позиціях, коли постійні обстріли змінюються ворожими наступами, хлопці могли цілодобово не їсти. І коли він збирався повертатися з відпустки на фронт, то пекла багато різних смаколиків, аби міг ще й пригостити ними побратимів, та молилася за щасливе повернення...Того дня близько десятої вечора Юрій зателефонував  брату і попередив, що його може не бути на зв’язку кілька днів, бо переїздять на нове місце. Це була остання їхня розмова.- згадує Марія Ярославівна.

“Юра телефонував кілька разів на тиждень, здебільшого робив це задля  мами, аби та не хвилювалася. Про  війну розповідав скупо. Радів, що в нього хороший колектив та командир, який є професіоналом своєї справи, і якому довіряють  і прислуховуються. А це головне на війні… За час повномасштабної війни Юра тричі приїздив додому в короткострокову відпустку. В перші дні відсипався, потім допомагав по господарству, вирішував деякі справи у військовій частині”, - поділився своїми спогадами брат Віталій.  

На честь  Юрія Янюка на Алеї Слави у м. Володимир розміщений портрет героя, на будинку ліцея № 2, де він навчався,  встановлена меморіальна дошка, в шкільній бібліотеці оформлено стенд пам’яті  та альбом.

Вічна пам’ять та шана ГЕРОЮ!