Семенович Андрій Олександрович

8 травня 2022 року, виконуючи бойове завдання поблизу Білогорівки Сєвєродонецького району Луганської області, під час артилерійського обстрілу загинув молодший сержант Семенович Андрій Олександрович – бойовий медик взводу розвідувальної роти 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Його життя обірвалося на передовій, де він рятував інших, не шкодуючи себе.

Народився у стародавньому містечку Берестечко Волинської області, де з дитинства вбирав у серце любов до рідної землі. 

Навчався у Берестечківській загальноосвітній школі І–ІІІ ступеня, де проявляв себе як відповідальний і допитливий учень. 

Закінчив Дубенський медичний коледж, здобувши фах фельдшера-акушера. Його покликанням було допомагати людям, і саме ця професія стала основою його військової служби.

З 2019 року Андрій став до лав Збройних Сил України. Його шлях проліг у легендарну 80-ту окрему десантно-штурмову бригаду, де він служив бойовим медиком взводу.

Він першим приходив на допомогу пораненим побратимам, часто ризикуючи власним життям.

Молодший сержант Семенович Андрій загинув при виконанні бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу на Луганщині.

Похований він у рідному Берестечку 11 травня 2022 року. Його могила стала місцем скорботи й шани для земляків.

За мужність і відданість службі Андрій був нагороджений:

• Орденом «За мужність» ІІІ ступеня
• Нагрудним знаком «За зразкову службу»

Андрій був людиною пунктуальною, відповідальною, чесною та стресостійкою. Його цікавила історія, він любив пізнавати минуле свого народу, щоб краще розуміти сучасність.

У родині залишилися батько (Олександр Семенович), мати (Валентина Семенович) та сестри. Андрій був неодружений, але його серце було сповнене любові до України та її людей.

Його слова стали пророчими: «Гірше смерті – це бути забутим».

Андрій назавжди залишиться у пам’яті рідних, побратимів та всієї України.

Мати героя казала: «Мій син був справжнім патріотом з добрим та водночас хоробрим серцем. Він свідомо прийняв рішення захищати рідну землю від окупантської орди та підписав контракт зі Збройними Силами України, де служив і застосовував свої професійні фельдшерські вміння».

«Андрій з тих відчайдух, які просто робили свою справу без думки про визнання! Він любив своїх батьків, сестру, любив Україну! Щирий і надзвичайно добрий!...

Якось ти сказав мені: «Гірше смерті – це бути забутим!». Обіцяю тобі, що не забуду! Ми всі пам’ятатимемо! Тепер ти житимеш вічно…» – написала подруга Зоряна Коновалець.

«Андрюха Док був душею компанії, завжди на позитиві… Він любив життя в усіх його проявах… Відпочивай на небі з усіма іншими достойними воїнами! А ми помстимося за кожного з вас!» – написав побратим Андрій Кметь.

Відданість і жертовність воїна увічнена. Меморіальні дошки встановлені у Берестечківському ліцеї та Дубенському медичному коледжі. На алеї героїв у місті Берестечку встановлено банер.

Андрій Семенович – це символ відданості, мужності та самопожертви. Він жив для того, щоб рятувати інших, і загинув, виконуючи свій обов’язок. 

Вічна пам’ять і шана Захисникам України!

Примітка:

Виділений текст взято з сайту Меморіального дослідницько-пошукового проєкту «Небесний Легіон»: https://legion.memorial/ua/pamyat-geroyiv/44_semenovich-andriy-oleksandrovich