Канонік Петро Миколайович
Вшанували пам’ять 13 разів

Канонік Петро Миколайович

1990-2024
Дата народження:
24-02-1990
Дата смерті:
09-08-2024
Місце життя (народження):
Волинська область, Ковельський район, Ковель
Місце смерті:
Донецька область, Бахмутський район, Торецьк
Фах:
Бойовий медик
Обставини загибелі:
В останньому бою, будучи пораненим, до кінця виконував свою місію – евакуйовував хлопців з поля бою.
Нагороди:
Звання Герой України з орденом «Золота Зірка» (посмертно), орден «За мужність» ІІІ ступеня, почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «За збережене життя», відзнака командира 100 окремої бригади територіальної оборони України «За оборону рідного краю», «Почесний громадянином міста Ковеля» (посмертно).

Біографія Героя

9 серпня 2024 року, виконуючи свій священний обов’язок у зоні бойових дій біля міста Торецьк Донецької області, після тяжкого поранення загинув бойовий медик Канонік Петро Миколайович. 

Петро народився 24 лютого 1990 року у місті Ковель. З дитинства вирізнявся добротою, щирістю та прагненням допомагати іншим. 

Навчався в школі № 11. Здобув вищу освіту у Львівському університеті ветеринарної медицини та біотехнологій, отримавши фах технолога виробництва і переробки продукції тваринництва. 

Строкову військову службу проходив у м. Яворів на Львівщині.

Коли у 2014 році країна потребувала захисників, Петро без вагань добровільно став до лав Збройних сил України. З того часу його шлях був шляхом воїна і медика – людини, яка рятувала життя там, де панувала війна. 

Воював гранатометником штурмової роти у 24 окремій механізованій бригаді імені Короля Данила. Пройшов багато гарячих точок АТО: був учасником героїчної оборони Луганського аеропорту, брав участь у боях за селище Георгіївка та місто Лутугине. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», нагрудним знаком «Учасник АТО».

У листопаді 2014 року одружився. Разом з дружиною виховував двох доньок.

У перший день повномасштабної війни пішов у Ковельський районний ТЦК та СП, 31 травня 2022 року був призваний у 100 бригаду ТРО. Перекваліфікувався із штурмовика у бойового медика, адже мав відповідну освіту. Два з половиною роки рятував життя своїх побратимів. В останньому бою, будучи пораненим, до кінця виконував свою місію – евакуйовував хлопців з поля бою.

У військовому строю він пройшов довгий і важкий шлях, здобувши звання сержанта. Його побратими згадують, що Петро завжди був поруч у найскладніші хвилини, не боявся ризикувати власним життям заради інших.

Його життя обірвалося на передовій, але пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях рідних, побратимів та всіх, хто знав цю світлу людину.

За мужність і самопожертву Петро був удостоєний найвищих державних нагород: 

  • звання Герой України з орденом «Золота Зірка» (посмертно). Указом Президента України від 27 червня 2025 року № 429//2025 Каноніку Петру Миколайовичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)
  • орденом «За мужність» ІІІ ступеня
  • почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За збережене життя»
  • відзнакою командира 100 окремої бригади територіальної оборони України «За оборону рідного краю»
  • став «Почесним громадянином міста Ковеля» (посмертно).

За мужність і героїзм, виявлені у захисті незалежності та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов`язку Каноніку Петру Миколайовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля» (посмертно) (рішення Ковельської міської ради від 27 березня 2025 року № 61/2).

Похований Петро Канонік на Алеї Героїв Ковельського міського кладовища, де його ім’я вписане у безсмертний літопис тих, хто віддав життя за свободу України.

Але найбільше він залишився у пам’яті як люблячий чоловік і турботливий батько. Його сім’я була для нього найбільшим скарбом, а кожна хвилина, проведена з ними, – безцінною. Друзі та побратими згадують його як добру, комунікабельну, щиру людину, яка багато читала навіть на фронті, знаходячи у книгах силу і натхнення.

Його пам’ять увічнена у місті Ковелі – меморіальні дошки, банери та стела пам’яті нагадують кожному про подвиг Петра. Він став символом мужності, любові до рідної землі та самопожертви заради майбутнього України.

Вічна шана Герою України!

Кривцун Віктор Віталійович
13
Кривцун Віктор Віталійович
1973-2022
Помічник фельдшера
44
Туранська Ольга Євгеніївна
1956-2022
Фельдшер-лаборант
Сілаєв Вадим Олексійович
44
Сілаєв Вадим Олексійович
1994-2022
Вчитель математики, оператор БПЛА, бойовий медик
29
Безручко Олександр Анатолійович
1963-2022
Водій швидкої допомоги