Дем'янець Валентин Васильович

Національність: Українець

Освіта: Повна вища

Місце навчання: Берестівська ЗОШ, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, стоматологічний факультет

Фах: Стоматологія

Місце роботи: Сарненська районна стоматологічна поліклініка

З якого року у лавах захисників України: З 28 лютого 2022 року

Мотивація або обставини, що спонукали до участі у бойових діях: Добровільно та як офіцер запасу у званні майор

Місце служби: На фронті

Військова спеціальність: Командир взводу

Кваліфікація на полі бою: Командир другого взводу третьої роти 14 Окремого стрілецького батальйону “Полісся” в/ч А7098

Військове звання: Майор

Позивний: Зуб

Місце і дата загибелі: Поблизу населеного пункту Іванівське 14.02.2023р

Чи перебував у полоні або зник безвісти: Ні

Місце і дата поховання: Село Берестя 19.02.2023р

“Хроніка мужності” (подвиги, звитяга): Оборона міста Бахмут (грудень 2022 та січень 2023), Оборона “траси життя” до міста Бахмут у районі Часового Яру та н.п. Іванівське січень-лютий 2023 року

Особисті якості, захоплення, уподобання: Завжди в хорошому гуморі, часто жартував, доброзичливий та готовий одразу прийти на допомогу як пацієнтам, так і колегам. Любив риболовлю та особливо збирання грибів.

Родина (родинні зв’язки). Сімейний стан. Діти. Батьки: Одружений з Людмилою. Двоє дітей: син Тарас та донька Лілія та онучка Ярина.

Соціальний статус: Лікар

“Історії тих, хто вижив”. Спогади побратимів: Побратими згадують його як справжнього командира який першим йшов у бій та завжди був на полі бою попри своє високе військове звання. Його думку поважали та дослухались не тільки у взводі, але й на рівні роти. Побратим Ярослав згадує, що Валентину пропонували посаду командира роти, проте він відмовився, адже хотів бути з побратимами безпосередньо на полі бою. Жартівник як і в цивільному житті завжди вмів підбадьорити та допомогти у важких ситуаціях.

“Живим на згадку”. Спогади рідних, колег, друзів: Спогади сім’ї. Завжди на роботі, якщо не в лікарні, то біля будинку чи на городі, завжди хотів кращого для сім’ї. Любив свою роботу, а пацієнти його знаходили всюди, навіть на дачі, і він ніколи їм не відмовляв. Ніколи і ні з ким не сварився, вмів знайти підхід і до дитини, і до старших. Рано прокидався і їздив на рибалку чи ходив в ліс по гриби, так він відпочивав. З теплом згадуємо наш відпочинок на озерах. Також любив катання на лижах і гори, сім’я теж поділяла це захоплення, тому зимою їздили на відпочинок у гори. 

Спогади колег: У нашому Закладі Дем’янець Валентин Васильович працював з 2008 року на посаді лікаря стоматолога - хірурга. За роки роботи показав себе як кваліфікований спеціаліст, відданий своїй справі, чуйний, доброзичливий, привітний , завжди готовий прийти на допомогу пацієнтам та колегам. Валентин Васильович  був надзвичайно  світлою,  щирою,  веселою  людиною, завжди  був  душею колективу,  ніколи ні з ким не конфліктував,  приймав  активну участь у громадському житті закладу, радів звичайним простим речам, палко любив свою родину та життя.

Світла пам’ять про Валентина Васильовича Дем’янця завжди залишиться в наших серцях.  Вічна пам’ять герою ! Герої не вмирають!

Увічнення пам’яті: Меморіальна дошка у Сарненській районній стоматологічній поліклініці та меморіальна дошка у школі села Берестя.

Історія життя Героя

14 лютого 2023 року внаслідок ворожого мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області загинув командир взводу, майор медичної служби Дем'янець Валентин Васильович, у цивільному житті – лікар-стоматолог-хірург.

На війну майор запасу Дем'янець В. В. пішов добровільно з 28 лютого 2022 року, йому відразу доручили командування взводом на Сумщині. Другий взвод третьої роти 14 окремого стрілецького батальйону «Полісся» Валентина  Дем'янця  в/ч А7098 з грудня 2022 по січень 2023 року героїчно стояв на обороні міста Бахмута, а саме «траси життя» – напрямку з'єднання з Бахмутом у районі Часового Яру.

Обстріли ворога були постійними та жорстокими, але наші хлопці мужньо відбивались. Останньою датою життя для командира взводу Валентина  Дем'янця  з позивним «Зуб» стало 14 лютого 2023 року – День його ангела - Святого Валентина. Біля села  Іванівське, командир разом із своїм підрозділом після прямого попадання  міни в окоп захисників, залишився назавжди. Рідні перевезли та поховали Валентина Васильовича Дем'янця 19.02.2023 року у його рідному селі на Рівненщині.

Народився Валентин Дем'янець 17 вересня 1968 року у селі Берестя Дубровицького району (нині Сарненського) Рівненської області, закінчив Берестівську середню школу. У 1988 – служив в армії, йому припало пройти сувору школу життя в Афганістані. Повернувшись з афганської війни, Валентин Дем'янець вступив до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького на стоматологічний факультет та отримав справжню чоловічу професію – стоматолог-хірург. З 1994 по 2008 р. працював за фахом у Дубровицькій державній стоматологічній поліклініці.

З 2008 року  Валентин Дем’янець працював стоматологом – хірургом у  районній стоматологічній поліклініці м. Сарни, де вже з перших днів роботи користувався повагою співробітників, а серед пацієнтів мав репутацію гарного лікаря.

Дуже тепло про нього згадували колеги-лікарі, яким він завжди був готовий допомогти, щиро ділився своїми знаннями, досвідом, професійними навичками.  До лікаря Дем’янця завжди без остраху йшли пацієнти, бо його доброзичливість, неперевершений гумор та вміння заспокоїти могли підтримати будь-якого пацієнта у найскладнішому випадку. 

Всі, хто знали лікаря Валентина Васильовича Дем’янця відзначали, що він був надзвичайно світлою,  щирою,  веселою  людиною, душею колективу, завжди був у хорошому гуморі,  ніколи ні з ким не конфліктував, умів радіти звичайним простим  речам, любив  свою  родину, був люблячим чоловіком, турботливим батьком.

За спогадами його рідних: «Завжди був при роботі, якщо не в лікарні, то біля будинку чи на городі, завжди хотів кращого для сім’ї… Ніколи  ні з ким не сварився,  любив свою роботу, пацієнти його знаходили всюди, навіть на дачі, і він ніколи їм не відмовляв, вмів знайти підхід і до дитини, і до старших».

У вихідні Валентин Васильович залюбки міг посидіти із вудочкою біля ставка чи річки, а особливо захоплювався збиранням грибів, любив ходити лісом… «Рано прокидався і їздив на рибалку чи ходив в ліс по гриби, так він відпочивав», – згадувала дружина. Дружина Людмила іноді ходила з чоловіком за грибами, але здебільшого лікар ходив сам, бо дома чекали маминого обіду Лілія і Тарас, а нещодавно ще з'явилась маленька онучка Яринка. Всі відпустки родина завжди проводила разом: чи то був літній відпочинок на озерах, чи взимку  їхали кататися на лижах у гори. 

Побратими, з якими разом воював Валентин Васильович, згадують його як справжнього командира, який першим йшов у бій та завжди був на полі бою, не ховався за спини бійців. Його поважали, до його думки дослухались не тільки у взводі, але й на рівні роти.

Побратим Ярослав згадує, що Валентину пропонували посаду командира роти, проте він відмовився, адже хотів бути з хлопцями разом на полі бою. І на війні Валентин Дем'янець своїм дотепним жартом вмів підбадьорити та психологічно розрядити обстановку у важкій ситуації.

Командир взводу майор Валентин Васильович Дем’янець був відзначений урядовими нагородами: медаллю «За оборону рідної держави» (від 12 серпня 2023 р.); Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача збройних сил «Хрест Військова честь» (від 9 жовтня 2023 р.) та орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня посмертно.

У Сарненській районній стоматологічній поліклініці, де працював Валентин Васильович, 27 липня 2023 року до Дня медичного працівника, була відкрита меморіальна дошка на честь загиблого колеги, а також меморіальну дошку відкрили у школі села Берестя, де вчився славний син України Валентин Васильович Дем’янець.

Вічна пам’ять загиблому воїну-медику!

Герої не вмирають!