Горпініч Оксана Леонідівна

4 травня 2022 року на Харківщині, рятуючи життя своїх побратимів під прицільним ворожим обстрілом, героїчно загинула старший сержант, військова медичка, фельдшер Горпініч Оксана Леонідівна – позивний «Мураха». Її серце зупинилося там, де вона віддавала останні сили, надаючи допомогу пораненим.

Народилася Оксана в селі Гордєєво (росія), але ще в дитинстві разом із родиною переїхала на Волинь, у селище Благодатне. Саме там вона виросла, там формувалася її любов до людей і бажання допомагати.

Закінчивши Ківерцівське медичне училище, Оксана працювала фельдшеркою у рідному селі, а також медичною сестрою у Заболотцівському ліцеї. Її знали як добру та чуйну людину, яка завжди приходила на допомогу.

У 2016 році вона прийняла непросте рішення – підписала контракт на 3 роки і вирушила на фронт у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Відтоді її життя було нерозривно пов’язане з війною: Луганщина, Донеччина, Миколаївщина, Житомирщина, Харківщина. Усюди вона була поруч із бійцями, рятувала їхні життя, підтримувала цивільних, які опинилися в біді.

З перших днів повномасштабного вторгнення Оксана залишилася в строю. Вона не приховувала від близьких, що війна стала ще страшнішою: «Тут жахіття, порівняно з 2016 роком. Росіяни не дивляться чи дитина, чи пенсіонер – вбивають усіх». Але навіть у цих умовах вона продовжувала виконувати свій обов’язок, не шкодуючи себе.

2 травня 2022 року під Харковом Оксана надала медичну допомогу 83 пораненим бійцям, перебуваючи під обстрілом. Вона працювала без відпочинку, зосереджено й мужньо, рятуючи кожне життя.

4 травня 2022 року ворожа ракета влучила у будинок, куди вона разом зі своїм водієм звозили поранених, надавали першу медичну допомогу, а згодом розвозили по госпіталях. У той жахливий день їхню «точку» здали. Спочатку один вибух зруйнував частину будівлі, а другий – забрав життя багатьох. Жінка загинула поруч із пораненим воїном, якому до останнього подиху надавала допомогу. На ньому залишилася Оксанина пов’язка – символ її відданості й любові до людей. 

12 травня 2022 року її поховали в селі Біличі на Волині.

Оксана була сильною жінкою. Навіть отримавши поранення, вона сама собі надала допомогу, відмовилася від госпіталізації й повернулася у стрій. Побратими називали її «Мураха» – бо вона могла пробратися у найменші закутки, щоб дістатися до поранених.

Вона ніколи не скаржилася, завжди казала, що «в тилу», аби не тривожити рідних. На війні вона зустріла своє кохання, планувала весілля у серпні, але мріям не судилося здійснитися.

Оксана була мамою двох доньок. Її материнська ніжність поєднувалася з неймовірною силою духу.

За життя та посмертно старший сержант Горпініч Оксана Леонідівна була нагороджена численними відзнаками:

• медаль «За військову службу Україні»
• медаль «Учасник бойових дій»
• відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
• знак пошани «Захиснику Луганщини»
• орден «За мужність» III ступеня (посмертно, 6 вересня 2022 року)

У рідному селі одна з вулиць носить її ім’я. Це нагадування про жінку, яка віддала своє життя заради інших.

12-го травня близько 5 ранку вздовж селища мешканці, стоячи на колінах зі свічками в руках, зустріли Героїню. А під час похоронної ходи односельці проводжали вистеленою стежкою з квітів, аби віддати шану Захисниці.

Героїня назавжди закарбується у пам’яті як любляча мама, донька, бабуся та справжня патріотка України. Символічно, що Захисницю поховали в Міжнародний день медичної сестри.

Оксана Горпініч – це приклад незламності, любові до людей і до України. Її подвиг – не лише сторінка в історії, а жива пам’ять про те, що навіть у найстрашніших умовах війни можна залишатися Людиною.

Виділений текст взято з сайту Інтернет-видання “БУГ” – публікація «Медик від Бога»: https://bug.org.ua/news/novovolynsk/medyk-vid-boga-u-selyshhi-blagodatne-novovolynskoyi-gromady-poproshhalysya-iz-zahysnyczeyu-oksanoyu-gorpinich-661992/