Цимбалюк Степан Олексійович

7 травня 2025 під час виконання бойового завдання у місті Покровськ Донецької області загинув сержант, бойовий медик Цимбалюк Степан Олексійович. Його життя стало прикладом мужності, самопожертви та любові до України.

Народився у місті Камінь-Каширський Волинської області.

Навчався у Камінь-Каширській ЗОШ №2, де проявляв себе як активний, допитливий та відповідальний учень. У стінах рідної школи він вчився не лише наукам, а й людяності, яка згодом стала його головною рисою. 

Здобув вищу освіту у Волинському національному університеті імені Лесі Українки, де навчався на факультеті журналістики. Він прагнув донести до людей важливі суспільні теми та правдиву інформацію. Паралельно він разом із родиною розвивав сімейну майстерню «KOZAK» у місті Луцьк, де займалися шкіргалантерейним бізнесом. З початком повномасштабного вторгнення відклав пошиття виробів зі шкіри. 

Першочергово в майстерні «Козак» тепер шиють усе необхідне для фронту.

Степан …з перших днів вторгнення вже був в одному із підрозділів територіальної оборони: 

«Я вже знав, що я маю робити, куди йти. Коли трішки все устаканилося, я зрозумів, що можу свої потужності перевести на інший лід. Чому? Тому, що я побачив, які надзвичайно великі проблеми сталися із комплектуванням бійців. Це була дупа просто. Я подякував своєму підрозділу і почав працювати повноцінно тут.

Я вийшов напряму на польських постачальників. І основний продукт, який ми відшиваємо, віддаємо людям, це – медичні ноші, ми тепер можемо робити ще якісніше. І найголовніше – дешевше.»

Підприємець каже, що у його майстерні вже відшили близько пів тисячі м’яких медичних ношей. Хоча й вони не підходять для транспортування поранених з травмами спини, шиї, але ці травми не настільки поширені. У запакованому вигляді їх можна використовувати як туристичний килимок. Його, в разі потреби, можна швидко розгорнути, а весь інший час використовувати для сидіння.

Крім медичних ношей, майстерня шиє і чимало інших корисних «ґаджетів» для фронту. Це ремінно-плечові системи (РПС) – розгрузки по-народному, різного виду підсумки для різного типу і кількості магазинів, чохли на короби під ПКМ на 100 і на 250 набоїв, по напрямку медицини – ампульниці для бойових медиків, кріплення для турнікетів.

У 2024 році добровільно вирушив на фронт, залишивши мирне життя, аби стати на захист своєї держави. Він обрав шлях військового медика, адже завжди прагнув допомагати людям. Там, серед вибухів і тиші окопів, він став тим, хто повертав життя, хто тримав руку пораненого й вселяв надію. Його позивний «Нарцис» звучав ніжно й світло, ніби нагадував, що навіть серед війни є місце для краси й людяності.

Його відданість побратимам, готовність рятувати життя навіть ціною власного, зробили його справжнім героєм. 

Степан був не лише воїном. Він був сином, братом, чоловіком. Його мама Наталія Степанівна виховала в ньому силу духу, брат Тарас був поруч у радості й у випробуваннях, а дружина Анна — його кохана, його надійний тил. Він любив життя, цінував родину, мав багато планів на майбутнє, але понад усе ставив обов’язок перед Батьківщиною.

За проявлену мужність та самопожертву Степан Цимбалюк був нагороджений нагрудним знаком «За відвагу» (посмертно). Ця відзнака стала символом його незламності та честі.

10 травня 2025 року воїна поховали на місцевому новому кладовищі у селі Раків-Ліс. Там він знайшов свій останній спочинок серед рідної землі, яку так віддано боронив.

Банер, присвячений сержанту, бойовому медику Цимбалюку Степану Олексійовичу на Алеї Слави загиблих захисників — у процесі виготовлення. Невдовзі він стане частиною меморіального простору, присвяченого героям, які віддали своє життя за свободу та незалежність України. 

Є люди, чиє життя стає світлом для інших навіть після того, як вони йдуть. Сержант, бойовий медик Степан Цимбалюк — саме така людина. Його шлях був коротким, але сповненим глибокого сенсу, і кожен, хто знав його, відчуває, що він залишив по собі більше, ніж просто спогади — він залишив приклад.

Представниця Інституту масової інформації Мая Голуб розповіла в коментарі для ІМІ, що у 2011 році разом зі Степаном Цимбалюком брала участь у проєкті “Розвиток розслідувальної журналістики Рівненщини та Волині”.

“Своє перше в житті розслідування робила в команді зі Степаном Цимбалюком та іншими колегами для сайту “Четверта влада” у 2012 році. Текст із назвою “Продайте димедролу для діда” був про незаконний продаж ліків в аптеках без рецепта. Для підготовки матеріалу ми обійшли чимало аптек у Луцьку, щоб з’ясувати, хто продавав ліки без рецепта, а хто ні. Тоді цей матеріал став резонансним, а розслідування опублікували в себе інші медіа. Степана пам’ятаю як дуже хорошу людину, позитивним та життєрадісним”, – зазначила Мая. 

Життя Степана Цимбалюка — це історія про те, що справжня відвага не в гучних словах, а в тихих діях. Це історія про людину, яка вміла любити, робити й віддавати. Це історія, яка буде жити, доки ми пам’ятаємо.

Виділений текст взято з сайтів:

Центру журналістьських розслідувань «Сила правди»: https://sylapravdy.com/shyyemo-vse-shho-poprosyat-bijczi-luczka-firma-zminyla-profil/

Центру прав людини  ZMINA: https://zmina.info/news/na-vijni-zagynuv-vijskovyj-i-zhurnalist-stepan-czymbalyuk/