Гаражджук Петро Васильович

Село Вишнів на Волині — звичайне, тихе, з чистим повітрям і працьовитими людьми. Саме тут, у багатодітній родині, народився Петро Гаражджук — чоловік, ім’я якого назавжди залишиться в пам’яті земляків як символ доброти, відваги та справжнього служіння людям.

Ще з дитинства Петро виділявся поміж однолітків своєю щирістю та працьовитістю. Закінчивши початкову школу у рідному Вишневі, продовжив навчання у Піддубцівський середній школі, згодом — у Колківському ВПУ, де здобув фах тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва. Його трудовий шлях пройшов через поле й завод. Працював у місцевому колгоспі, згодом складальником на СП ТОВ «Модерн Експо», а останнім місцем роботи стала Волинська обласна психіатрична лікарня, де Петро був санітаром.

Простий, відкритий, доброзичливий — так про нього говорили всі, хто мав щастя знати Петра. «Люблячий чоловік, батько, дідусь. Надійний господар. Людяний, турботливий, завжди готовий прийти на допомогу. Любив свою родину, дбав про рідне село…» — такими словами згадують його сусіди й односельці.

Та справжня мужність Петра Гаражджука проявилась не в мирному житті. 12 квітня 2014 року Росія напала на Україну. Петро не міг залишатись осторонь. З 2015 року він проходить службу в зоні АТО, де отримав контузію. Але навіть після пережитого не вагаючись, на наступний день після повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року, добровільно вирушив до Луцького районного територіального центру комплектування. Уже 26 лютого був зарахований до складу 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Спочатку була служба у Володимирі, далі — охорона кордону з Білоруссю, а згодом — передова Донеччини. Село Білогорівка, що поблизу Бахмута, стало останнім бойовим рубежем для Петра.

Він служив стрільцем-санітаром, витягував поранених побратимів із поля бою, ризикуючи власним життям. Побратими пам’ятають його як людину надзвичайної мужності, відкритості й великого серця.

На світанку 30 травня він востаннє зателефонував дружині Тетяні. Просив берегти себе, доньку й улюблену внучку. Вже за два дні, 1 червня 2022 року, під час масованого ворожого артобстрілу поблизу Білогорівки, Петро загинув. Його тіло вдалося повернути лише через тиждень — після обміну загиблими з ворогом.

7 червня 2022 року село Вишнів попрощалося з Героєм. Провели його в останню путь і поховали біля церкви на місцевому кладовищі з усіма військовими почестями. Посмертно Петро Васильович Гаражджук був нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Її урочисто вручили рідним представники військкомату та місцевої влади.

Як сказано у вірші, написаному учнем 8-го класу Мартинюком Максимом:

Ти стояв до кінця непохитно,
Рідну землю від зла боронив,
Перемоги хотів відчайдушно,
І щоб рід український зажив.